Після здобуття докторського ступеня з фізичної хімії Розалінд Франклін вивчала методи рентгенівської дифракції у Парижі. У 1951 році Розалінд почала дослідження у Королівському коледжі, де працювала разом з Морісом Вілкінзом. Тоді ставлення до жінок у науці було упередженим, колеги-чоловіки не вважали їх професійно рівними. Жінка навіть не могла обідати з ними в одній їдальні чи брати участь у дискусіях.

Та стереотипи не завадили жінці вдосконалити методи зйомки ниток ДНК. Завдяки якісним фотографіям Франклін розрахувала приблизні розміри молекули ДНК і припустила, що вона має форму спіралі.

Водночас двоє науковців Джеймс Вотсон і Френсіс Крік намагалися зрозуміти структуру носія спадковості та створити модель ДНК. Кожне нове припущення дослідників було хибним, аж поки до них випадково і без відома авторки не потрапили роботи Розалінд Франклін. Ці розрахунки допомогли їм збудувати модель ДНК, а у 1962 році Вотсон і Крік отримали Нобелівську премію за це відкриття. Франклін тоді вже померла — у 37 років вона програла боротьбу з раком яєчників.Пізніше Вотсон і Крік визнали, що без робіт Розалінд Франклін, їм не вдалося би здійснити своє відкриття.